ЗАТВЕРДЖУЮ:

Голова приймальної

комісії ВК ДДАЕУ

____________ В.М. Зелений

____________ 2020 р.

                                         

ПРОГРАМА

вступних випробувань

з Української мови

для вступників на основі базової загальної середньої освіти (9 класів)

 

                                                                  Розглянуто і затверджено

                                                                  на засіданні приймальної

комісії ВК ДДАЕУ

                                                                  Протокол №___від________2020 р.

 

Верхньодніпровськ – 2020 р.

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

Вступне випробування з української мови проводиться в письмовій формі.

Ефективною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є  текстовий диктант. Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила, ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації, належним чином оформлювати роботу.

На проведення вступного випробування відводиться 1 астрономічна година. Відлік часу ведеться від початку читання екзаменатором тексту.

 

Оформлення роботи

У верхній лівій частині титульної сторінки подвійного аркуша ставиться штамп  закладу загальної середньої освіти, на ньому зазначається дата, наприклад: 01.06.2020 р. Підпис роботи починається на сьомому рядку титульної сторінки:

 

Робота

вступного випробування

з української мови

 

(прізвище, ім’я, по батькові у формі родового відмінка)

 

На другій сторінці на перших двох рядках записують вид роботи та назву тексту, наприклад:

 

Диктант

Джерело позитивних емоцій

 

Методика проведення вступного випробування

Екзаменатор читає весь текст, після чого не дає ніяких пояснень щодо його змісту, лексичного значення слів, правописних особливостей.

Після прочитання всього тексту екзаменатор читає перше речення, абітурієнти уважно слухають. Далі це речення диктується для запису частинами, як правило, один раз. Після того, як абітурієнти запишуть речення, екзаменатор читає його повністю з метою перевірки. Таким чином диктується кожне речення тексту.

Критерії оцінювання:

  орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;

  повторювані помилки (в одному і тому ж слові, яке повторюється в диктанті кілька разів) вважаються однією помилкою; однотипні помилки (на одне й те саме правило), але у різних словах вважаються різними помилками;

  розрізняють грубі помилки й негрубі ( винятки з усіх правил; написання великої букви в складних власних назвах; правопис прислівників, утворених від іменника з прийменниками; заміна одного розділового знака іншим; заміна українських букв російськими, випадки, коли замість одного знака поставлений інший; випадки, що вимагають розрізнення не і ні – у сполученнях не хто інший, як…; не що інше, як…; ніхто інший не…, ніщо інше не …; пропуск одного зі сполучуваних розділових знаків або порушенні їх послідовності;

  орфографічні та пунктуаційні помилки на правила, що не включено до шкільної програми, виправляють, але не  враховують. Також не вважають за помилку неправильну передачу так званої авторської пунктуації;

  за наявності в диктанті більше п’яти виправлень оцінка знижується на один бал.

Нормативи оцінювання диктанту

 

Бали

Кількість помилок

Бали

Кількість помилок

1

15-16 і більше

7

4

2

13-14

8

3

3

11-12

9

1+1(негруба)

4

9-10

10

1

5

7-8

11

1(негруба)

6

5-6

12

-

 

Складено на підставі Орієнтовних вимог до проведення Державної підсумкової атестації учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти у 2016/2017 навчальному році, відповідно до листа МОН № 1/9-149 від 13 березня 2017 року.

 

 

ПРОГРАМА З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 

І. УКРАЇНСЬКА МОВА

1. Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія

Звуки мови й звуки мовлення.

Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді й м’які, дзвінкі й глухі.

Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт (абетка, азбука). Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї  та щ.

Склад. Наголос. Орфоепічний словник і словник наголосів.

Ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом. Позначення  на письмі ненаголошених голосних [е], [и] та [о] перед складом з наголошеним [у] в коренях слів.

Вимова приголосних звуків. Уподібнення приголосних звуків.

Вимова і правопис префіксів роз-, без-. Спрощення в групах приголосних.

Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків.

Чергування [о] – [а], [е] – [і], [е] – [и]; [о], [е] з [і]; [и] – [і] після [ж], [ч], [ш], [шч] та [г], [к], [х] у коренях слів; [г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш] – [з′], [ц′], [с′].

Основні випадки чергування у – в, і – й, з – із – зі (правила милозвучності).

Вимова і правопис префіксів  з- (зі-, с-), роз (розі-).

Позначення м’якості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я.

Основні правила переносу.

Вживання знака м’якшення та апострофа.

 

2. Лексикологія. Фразеологія

Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми. Поняття про фразеологізми. Лексична помилка та умовне позначення її.

Написання слів, що увійшли в українську мову з інших мов (слова іншомовного походження): букви и, і; правопис знака м’якшення й апострофа; подвоєння букв у загальних і власних назвах іншомовного походження.

 

3. Будова слова. Словотвір. Орфографія.

Основа слова (корінь, суфікс, префікс) і закінчення — значущі частини слова (повторення й поглиблення відомостей). Спільнокореневі слова й форми слова. Незмінні й змінні слова.  Правопис значущих частин слова. Написання префіксів пре-, при-, прі-.

Основні способи словотворення: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний (відкидання від твірного слова префіксів, суфіксів і закінчення), складання основ (або слів), абревіатури, перехід слів з однієї частини мови в іншу.

Зміни приголосних при творенні слів: іменників із суфіксом -ин(а) від прикметників на -ський, -цький; буквосполученням -чн- (-шн-).

Зміни приголосних при творенні відносних прикметників із суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк- та іменників із суфіксами  -ств(о), -зтв(о), -цтв(о).

Складні слова. Сполучні о, е в складних словах.

Творення складноскорочених слів.  Правопис складних слів разом і через дефіс, правопис складноскорочених слів.

 

4. Морфологія. Орфографія

4.1. Іменник

Іменник як частина мови.

Велика буква та лапки у власних назвах. Збірні іменники. Рід іменників. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що мають форми тільки однини або тільки множини.

Відмінки іменників. Кличний відмінок. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни й групи.

Відмінювання іменників І відміни.

Відмінювання іменників ІІ відміни. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в родовому відмінку. Букви -а (-я), -у (-ю) в закінченнях іменників чоловічого роду другої відміни.

Відмінювання іменників ІІІ – IV відмін. Незмінювані іменники. Рід незмінюваних іменників. Відмінювання іменників, що мають форму лише множини. Особливості написання іменників у кличному відмінку. Написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові.

Не з іменниками.

Букви е, и, і в суфіксах -ечок, -ечк, -ичок, -ичк, -інн(я), -ення(я), -н(я), -инн(я), -ив(о), -ев(о).

Правопис складних іменників.

 

4.2. Прикметник: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Групи прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні. Перехід прикметників з однієї групи в іншу.

Ступені порівняння якісних прикметників, творення їх.

Відмінювання прикметників.

Прикметники твердої й м’якої груп.

Перехід прикметників в іменники.

Творення прикметників (практично). Написання прикметників із суфіксами: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк-.

Букви е, о, и в прикметникових суфіксах -ев-(-єв-), -ов-(-йов-, -ьов-), -ин-,-ін-, -ичн-.

Написання не з прикметниками.

Написання -н- і -нн- у прикметниках.

Написання складних прикметників разом і через дефіс.

Написання прізвищ прикметникової форми.

.

 

4.3. Числівник

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробові, збірні) і порядкові. Числівники прості, складні й складені.

Відмінювання числівників.

Буква ь на кінці числівників і перед закінченням у непрямих відмінках. Роздільне написання складених числівників.

Написання разом порядкових числівників з -тисячний. Узгодження числівників з іменниками.

Правильне вживання числівників на позначення дат і часу.

 

4.4. Займенник

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні; питальні й відносні; заперечні; означальні й неозначені (ознайомлення).

Відмінювання займенників усіх розрядів.

Приставний н у формах особових і вказівних займенників.

Написання разом і через дефіс неозначених займенників.

Правопис заперечних займенників.

Написання займенників із прийменниками окремо.

 

4.5. Дієслово

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Форми дієслова: неозначена форма, особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на  -но, -то.

Неозначена форма (інфінітив) та особові форми. Доконаний і недоконаний види дієслова. Часи дієслів. Теперішній час. Минулий час. Зміна дієслів у минулому часі. Майбутній час. Дієслова І і ІІ дієвідмін. Букви е, и в особових закінченнях дієслів I і II дієвідмін.

Дієвідмінювання дієслів теперішнього й майбутнього часу.

Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного й наказового способів. Знак м’якшення у дієсловах наказового способу.

Безособові дієслова.

Способи творення дієслів.

Не з дієсловами.

Правопис -ться, -шся в дієсловах.

 

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Дієприкметниковий зворот. Розділові знаки в реченнях з дієприкметниковими зворотами.

Активні й пасивні дієприкметники. Творення й відмінювання активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Правопис відмінкових закінчень дієприкметників.

Обмеженість уживання форм активних дієприкметників теперішнього часу в сучасній українській мові, способи їх заміни.

Безособові дієслівні форми на -но, -то.

Правопис суфіксів дієприкметників.

-Н- у дієприкметниках та –нн- у прикметниках дієприкметникового походження.

Не з дієприкметниками.

 

Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Дієприслівниковий зворот. Розділові знаки при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові.

Вид і час дієприслівників. Дієприслівники  недоконаного й доконаного виду, творення їх.

Не з дієприслівниками.

 

4.6. Прислівник

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників.

Ступені порівняння прислівників.

Творення й правопис прислівників. Букви -н- та -нн- у прислівниках.

Не і ні з прислівниками.

И та і в кінці прислівників.

Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників.

Написання прислівників окремо, разом, через дефіс.

Написання прислівникових словосполучень типу: раз у раз, з дня на день.

 

4.7. Службові частини мови

Прийменник як службова частина мови. Зв’язок прийменника  з непрямими відмінками іменника. Види прийменників за будовою.

Непохідні й похідні прийменники.

Написання похідних прийменників разом, окремо та через дефіс.

Синонімічні й антонімічні  прийменники.

Прийменниково-іменникові конструкції в ролі членів речення.

 

Сполучник як службова частина мови.

Види сполучників за будовою, походженням. Використання  сполучників у простому і складному реченнях: сполучники сурядності й підрядності.

Написання сполучників разом та окремо. Розрізнення сполучників й однозвучних слів.

 

Частка як службова частина мови.

Частки формотворчі та словотворчі. Частки, що надають слову або реченню  додаткових відтінків (практично).

Правопис часток не і ні з різними частинами мови (узагальнення).

Написання часток -бо, -но, -то, -от, -таки.

4.8. Вигук

Вигук як особлива частина мови.  Групи вигуків за значенням.

Дефіс у вигуках.  Кома і знак оклику при вигуках.

 

5. Синтаксис

5.1 Словосполучення. Будова й види словосполучень за способами вираження головного слова.

 Речення, його граматична основа (підмет і присудок). Речення прості й складні, двоскладні й односкладні.  Види речень за метою висловлення; за емоційним забарвленням: окличні й неокличні.

 

Головні члени речення.

Підмет і присудок. Способи вираження підмета. Простий і складений присудок (іменний і дієслівний). Способи вираження присудка. Тире між підметом і присудком. Узгодження головних членів речення. Порядок слів у реченні. Логічний наголос.

 

Другорядні члени речення.

Означення, додаток й обставини як другорядні члени речення.

Прикладка як різновид означення. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки.

Види обставин (за значенням), способи вираження їх.

Порівняльний зворот. Виділення порівняльних зворотів комами.

Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина.

 

Односкладні прості речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, узагальнено-особові, неозначено-особові, безособові) і підмета (називні). Односкладне речення як частина складного речення.

Повні й неповні речення.

Тире в неповних реченнях.

 

Просте ускладнене речення

Речення з однорідними членами  (без сполучників і зі сполучниками а, але, і). Поширені й непоширені однорідні члени речення. Смислові відношення між однорідними членами речення (єднальні, протиставні, розділові). Кома між однорідними членами речення.

Речення з кількома рядами однорідних членів. Однорідні й неоднорідні означення. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами (повторення й поглиблення). Двокрапка й тире при узагальнювальних словах у реченнях з однорідними членами.

 

Звертання. Непоширені й поширені звертання. Риторичне звертання. Вставні слова (словосполучення, речення). Групи вставних слів і словосполучень за значенням. Розділові знаки при звертанні та вставних словах.

 

Речення з відокремленими членами. Відокремлені другорядні члени речення (також уточнювальні). Розділові знаки при відокремлених членах речення.

 

Пряма мова. Діалог. Розділові знаки в реченнях із прямою мовою.  Тире при діалозі. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як спосіб передачі чужої мови.

 

Складні речення без сполучників, із сурядним і підрядним зв’язком. 

Складносурядне речення, його будова й засоби зв’язку між його частинами. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення. Розділові знаки між частинами складносурядного речення.

 

Складнопідрядне речення, його будова й засоби зв’язку в ньому. Підрядні сполучники й сполучні слова у складнопідрядних реченнях. Основні види складнопідрядних речень: з означальними, з’ясувальними, обставинними підрядними частинами (способу дії й ступеня,  порівняння, місця, часу, причини, наслідку, мети, умови, допусту). Розділові знаки між частинами складнопідрядного речення.

Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами.

Розділові знаки у складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами.

 

Безсполучникове складне речення. Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення.

Розділові знаки в безсполучникових реченнях.

 

Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку

Розділові знаки у складному реченні з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку.

Текст, його основні ознаки.

Будова  тексту. Мікротема й абзац. Ключові слова в тексті й абзаці.

 

 

                                                                             Дзвінки на урядову «гарячу лінію» як зі стаціонарних, так і телефонів мобільних операторів (Київстар, Vodafone (МТС), Лайфселл) безкоштовні