Відомо з «Материалов по народному хазяйству Екатеринославской губернии 1924 года», що у Верхньодніпровську в 1924 році на  базі трирічних педагогічних курсів, які були ліквідовані, рішенням Наркомзему відкрито педагогічний технікум.

В 1928 році Верхньодніпровському технікуму було змінено профіль, він став садівничим. Його директором було призначено Пахна Василя Васильовича. Штат технікуму складався з 15 чоловік, з них 13 викладачів. Половина викладацького складу мала вищу освіту, половина середню. Навчалися в технікумі 118 учнів, по закінченню вони отримували спеціальність «садівник середньої кваліфікації». Навчальний заклад мав 96 гектарів землі. Вирощувалися в основному зернові та городні культури.

29 травня 1931 року Наркомзем здійснив перевірку діяльності технікуму. Технікум визнано таким, що не відповідає своєму профілю. І висновком комісії було рішення розширити його профіль. Технікум став садово-городнім. Контингент учнів складав 260 чоловік. По закінченню навчання молоді спеціалісти призначалися на роботу в комуни та колективні господарства по спільному обробітку землі.

З 1936 року до початку війни посаду директора займав Палицький Олександр Григорович. Долею судилося йому в воєнне лихоліття організаційно-викладацьку діяльність покинути заради виконання чоловічого обов’язку захисника Вітчизни. І згоріти в полум’ї війни. Серед загиблих у війну також студенти ІV курсу : Завгородня А.Г., Карпенко О.І., Квак П.В., Рослик В.Д., Саєнко Ф.Д.

Під час війни в приміщенні технікуму розташовувався госпіталь, в якому і студенти, і викладачі допомагали лікувати поранених бійців.

Зразу після визволення нашого краю, вже в 1943 році, діяльність технікуму було відновлено в зв’язку з великою потребою у фахівцях для села.

Першим післявоєнним директором було призначено  Г.У. Маленка. Він працював всього лише з 01.12.1943 по 06.09.1944рр. і був відкликаний у розпорядження Наркомзему.

З 6 вересня 1944 року навчальний заклад очолив Плахута Анатолій Дмитрович, прекрасний організатор освітянської справи і педагог.

На руїнах тільки-но звільненого міста, без належної матеріальної бази, на ентузіазмі працівників відновлював свою роботу навчальний заклад, якому завдячують отриманням професії кілька поколінь фахівців. Поступово колектив зібрав до технікуму обладнання, своїми силами зробив ремонт приміщень і забезпечив учбовий процес навчально-методичними посібниками.

В різні роки прийшли до технікуму працювати викладачами учасники війни Б.О. Булькач, А.Є. Горбатенко, І.М. Дігтяренко, І.С. Драгун, М.М. Криштоп, М.Ю. Круть, І.О. Нежеря і серед них Герой радянського Союзу П.О. Шелєпов. Незважаючи на труднощі, атмосфера, яка панувала в цей період в колективі, характеризувалася згуртованістю, динамічністю.

Технікум продовжив готувати агрономів-садівників і агрономів-рільників.

В 1944 році при технікумі на 100 га землі створено учбово-дослідне господарство. Працівники цього господарства займалися вирощуванням городніх культур, садівництвом, баштанництвом, тримали коней, вирощували свиней та вели парникове господарство. Дякуючи учгоспу, навчальний заклад мав можливість забезпечувати продуктами харчування їдальню, годувати безкоштовними обідами студентів-сиріт, інвалідів, а також надавати допомогу викладачам. Керуючими учгоспом протягом періоду його існування працювали Голобородько Т.М., Столле І.І., Удалов Т.А., Брицький Г.П. У 1959 році учгосп було ліквідовано.

З 1956 року технікум змінює свій профіль. Тепер він називається сільськогосподарським технікумом бухгалтерського обліку. Підготовку агрономів-садівників і агрономів-рільників об’єднали в Ерастівському сільськогосподарському технікумі.

Заняття чотирнадцяти академічних груп проводилися в шести аудиторіях в дві зміни. Використовували навіть «зелений клас», так звану аудиторію на вулиці (де тепер знаходиться спортивний зал). Навчальний заклад готував бухгалтерів-плановиків і техніків-плановиків. Перший випуск бухгалтерів відбувся в 1958 році. Випустилося тоді 164 спеціаліста з бухгалтерського обліку. Тоді ж, в 1958 році в технікумі відкрито заочне відділення.

Разом з директором Плахутою А.Д. працювали: Гребенюк М.Л., Бондар В.Г., Шармагій К.В., Шармагій Р.М., Горбович М.Я., Лущай А.Т., Олефіренко С.Т., Бузинник Б.В., Бузинник В.А., Гаращенко С.І., Вожова Г.О., Криштоп М.Д., Прищепа Н.П., Піддубцева Т.Н. та інші. І серед цього списку заслужений учитель України Вокар К.Д.

Федько Григорій Дмитрович – третій післявоєнний директор технікуму. Стіни цього навчального закладу були для нього рідним ще з 1956 року, коли він вступив до нього. В 1958 році закінчив технікум, а згодом Київський інститут народного господарства. З 1963 року розпочав трудову діяльність викладачем технікуму. З 1969 року обіймав посаду директора. Потім  рухався далі більш високими щаблями кар’єри. Закінчив свій трудовий шлях на посаді голови обкому профспілки працівників сільського господарства.

Великою мірою технікум завдячує своїми досягненнями Піддубцеву Григорію Степановичу, який керував навчальним закладом з 16.10.1970р. по 01.09.1983р. з цілком зрозумілим пошануванням згадують і нині викладачі-ветерани і колишні студенти ім’я Григорія Степановича, під чиїм керівництвом колектив технікуму значно підняв авторитет навчального закладу. Директор забезпечував не лише ефективну діяльність технікуму, а й повноцінну роботу школи підвищення кваліфікації сільськогосподарських кадрів, яку було створено при технікумі згідно постанови Ради Міністрів УРСР від 16.11.1973р. №526 та наказу Міністерства сільського господарства УРСР №573.

Школа обслуговувала досить велику зону сільськогосподарського виробництва. Тут проходили підвищення кваліфікації бухгалтери колгоспів і радгоспів, плановики-економісти по нормуванню, організації та плануванню праці та голови ревізійних комісій з таких областей як Дніпропетровська, Запорізька, Кримська, Херсонська, Миколаївська, Одеська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Донецька, Полтавська, Ворошиловградська, Чернігівська, Львівська та інших. Працювала школа по 1981 рік.

При технікумі в цей період діяли також курси по підготовці секретарів-машиністок, голів ревізійних комісій, водіїв автотранспорту.

За часів керівництва Піддубцева Г.С. було побудовано і введено в експлуатацію учбово-адміністративний корпус, два п’ятиповерхові гуртожитки, були модернізовані і переобладнані навчальні лабораторії та забезпечено їх матеріально-технічну базу. До основного корпусу добудовано чотири прибудови, в результаті чого збільшилася кількість аудиторій і з’явився спортзал. Реконструйовано також навчальний корпус по вулиці Дніпровській шляхом надбудови другого поверху, що додало ще чотири навчальні аудиторії.

Велика заслуга в поліпшенні матеріально-технічної бази технікуму заступника директора з господарчої роботи Бандурко А.М.

Разом з Г.С. Піддубцевим працювали Шармагій К.В., Бабик О.О., Тринитка В.Т., Кияшко А.М., Жирко І.Г.,  Безус С.В., Гальченко М.А., Грабова К.М., Масіч М.С., Стаменов В.В., Сердюк Г.В., Чорненький М.М. та інші.

Кунщиков Олександр Сергійович обіймав посаду директора з 1983 по 1993 роки. Освіту здобув в Уральському політехнічному інституті, отримав фах інженера-економіста. Свій трудовий шлях пройшов від рядового робітника до викладача кафедри економіки і організації промислового виробництва інституту народного господарства в місті Свердловську. Коли доля привела його на Верхньодніпровщину, він працював заступником головного економіста Дніпровського крохмале-патокового комбінату, заступником директора з організації і управління кадрами там же. В 1983 році наказом міністра сільського господарства УРСР призначений директором Верхньодніпровського сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку.

Сучасники згадують Олександра Сергійовича на початку його трудової діяльності в навчальному закладі як енергійного практика-організатора навчального процесу, який вмів працювати швидко і легко, постійно відчуваючи радість творчої праці. Дякуючи його турботі й наполегливості, були збудовані два житлових будинки для викладачів, поліпшилась матеріальна база гуртожитків. Директор займався і науковою роботою. Біля тридцяти наукових робіт було опубліковано в центральних періодичних виданнях.

Під керівництвом О.С. Кунщикова технікум отримав право готувати фахівців ще одного профілю – правознавців.

Пліч-о-пліч з Олександром Сергійовичем працювали: Довгань Л.П.. Кончин О.О., Кончин Л.А., Гальченко М.А., Дубовик В.І., Карпенко А.М., Кияшко О.С., Білан І.П., Альошина І.С., Змієвська З.Г.,Змієвський А.Є., Ігнатюк Ж.О., Бірюк Л.Е., Коваль М.М., Саржан Л.С., Семерич І.С., Сизенко А.М., Танчик М.А. Шкуро О.Я., Шушура Л.Г. та інші.

У 1994 році на посаду директора технікуму було обрано Карпенка Анатолія Миколайовича, який займав цю посаду до 2014 року.

Анатолій Миколайович у свій час закінчив цей навчальний заклад, отримавши диплом з відзнакою. Далі так же успішно навчався  у Дніпропетровському сільськогосподарському інституті та Київській вищій партійній школі. Трудова біографія включає працю робітником на Дніпровському крохмале-патоковому комбінаті, головним економістом птахофабрики «Широківська», першим секретарем Широківського райкому ЛКСМУ, завідуючим відділом пропаганди і агітації в Широківському і Верхньодніпровському райкомах партії, завідуючим сільськогосподарським відділом Верхньодніпровського РК КПУ, другим секретарем РК КПУ, у Верхньодніпровську, головою міськради тут же, завідуючим денним відділенням, заступником директора з навчальної роботи Верхньодніпровського технікуму. Працюючи на посаді директора, Карпенко А.М., захистив кандидатську дисертацію і став кандидатом економічних наук (2002р.), згодом і доктором філософії.

В цей час технікум став вищим навчальним закладом І рівня акредитації. Його було перейменовано у Верхньодніпровський державний аграрний технікум. Почали вводитися в навчальні плани нові навчальні дисципліни, характерні для вищої школи, такі як філософія, культурологія, соціологія, політологія. Розширився перелік і спеціальних фахових дисциплін. Все це потребувало розширення штатів викладачів, вкладення коштів і праці  у формування бібліотечного фонду, методичного забезпечення викладання, передових комп’ютерних технологій.

Завдяки зусиллям директора при підтримці районної адміністрації технікум отримав у своє розпорядження 35 га землі сільськогосподарського призначення, що стало відчутною підтримкою у фінансовому плані, а також корисним для безпосереднього знайомства  майбутніх аграріїв з технологічними процесами землеробської галузі.

В 2003 році технікум входить до складу Дніпропетровського державного аграрного університету як його відокремлений підрозділ. А з 2004 року навчальний заклад називається вже Верхньодніпровський коледж Дніпропетровського державного аграрного університету (ДДАУ).

В цей час коледж мав 20 навчальних аудиторій, спортивний зал, два гуртожитки на 480 місць, бібліотеку з книжковим фондом, що перевищував 40 тис. примірників навчальної, наукової, художньої літератури, і з читальним залом на 60 місць.

Навчально-наочне обладнання, комп’ютерна забезпеченість аудиторій, кабінетів, фонд бібліотеки дозволяють у повному обсязі забезпечувати проведення лекцій, семінарських занять, практичних занять, організацію самостійної роботи студентів та їх дозвілля для підготовки фахівців, престижних у ринкових умовах спеціальностей: «Бухгалтерський облік», «Економіка підприємства», «Правознавство», «Фінанси і кредит».

У 2013 році коледж разом з університетом підпорядковано Міністерству освіти і науки України, якому передано навчальний заклад від галузевого Міністерства аграрної політики. При цьому перейменовано університет, а з ним і коледж. Тепер навчальний заклад носить назву Верхньодніпровський коледж Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету (ВК ДДАЕУ).

Поряд з директором Карпенком А.М. працювали Довгань Л.П., Рось Н.І., Бобрик О.Б., Коротких О.Р., Стеценко С.В., Лопацька В.М.,  Коваль М.М., Семенченко З.І., Хаврусь О.І., Булькач С.Б., Галицька Л.Є., Коваленко В.В., Вікуліна Т.В., Романець О.А., Зелений В.М., Сулима Ю.М. та інші. Серед цього списку відмінник освіти України Перепьолкіна Л.Є., заслужений працівник культури України Чорнойван Л.Ф.

В 2014 році коледж очолила кандидат наук з державного управління Романець Олена Анатоліївна, якій довелося працювати в тяжких економічних умовах, що в них знаходився коледж, як і вся країна також, охоплена спершу кривавим протистоянням на столичному майдані, а потім гібридною війною на сході. Довелося приймати, селити в студентському гуртожитку тимчасово переміщених громадян України з Донеччини та Луганщини.

За період функціонування навчального закладу в його стінах сформувалася ціла трудова армія фахівців, які трудилися в усіх ланках сільського господарства країни. І нині випускники коледжу працюють в аграрній галузі, а також в бюджетній сфері, в органах державної влади і місцевого самоврядування. Окремі колишні студенти здобули вчені ступені: Лихацький В.В., доктор сільськогосподарських наук, завідуючий кафедрою овочівництва Уманського сільськогосподарського університету, Клименко С.В., доктор біологічних наук, працівник ботанічного саду в Києві, Головкін Б.М., доктор юридичних наук, працювали викладачами і стали кандидатами наук Марченко С.І., Субачов І.П., Ратушний Ю.А.

Навчалися тут Собко А.А., член-кореспондент АН УРСР, Горбович М.Я., викладач, гуманіст, просвітник, Стефан Н.М., начальник облагропрому, Зайцев В.М., головний бухгалтер облсільгосптехніки, Сідак А.Ф., агроном і  шанований краєзнавець з Дніпровокам’янки, Роман І.Д., керівник групи контролю по лінії ВАСГНІЛ, головний  бухгалтер Всесоюзного НДІ кукурудзи, Гладир Ю.В. і Неборачок С.Д., викладачі Ерастівського сільськогосподарського технікуму., а також ряд викладачів самого Верхньодніпровського коледжу.

В  2015 році директором коледжу обрано кандидата історичних наук Зеленого Володимира Миколайовича. В складний період часу він взяв на себе  відповідальність за навчальний заклад. Новому директору підставили плечі такі представники трудового колективу як Ніколаєва Т.О., Чорнойван О.М., Лещенко С.І., Коротких О.Р., Бобрик О.Б., Комарова Л.В., Спірідонова Ю.В., Кременчуцька О.П., Руденко Л.Ф., Чорнобай О.І. та інші. Серед цього списку ветерани освітянської ниви Кончин О.О., відмінник аграрної освіти, нагороджений медаллю Антона Макаренка та орденом «Знак Пошани», кандидат соціологічних наук Коваль І.Г.

Чорнойван Л.Ф., заслужений працівник культури України,

Тищенко Т.А., завідуюча бібліотекою коледжу

Back to top